bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache

Головна Міські новини Міські оголошення Робота в місті Міський форум Фотогалерея
          Знайомство з містом
Про місто
Історія міста
Герб та прапор
Визначні дати
Міста-партнери
          Міська громада
Політичні партії
Громадські організації
Релігійні громади
Видатні земляки
Мас-медіа
          Гуманітарна сфера
Освіта та навчання
Охорона здоров’я
Культура та дозвілля
Історичні пам’ятки
Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

Офіційна інформація Міський голова
Соціальний захист
Комунальні служби
Правоохоронні установи
Працевлаштування

Економіка міста
Стан економіки
Міський бюджет
План соціально-
економічного розвитку

Інвестиційний паспорт міста
Підприємства міста

Підприємництво Прийняті рішення
Інформація для підприємців

Загрузка...


Загружаем курс доллара от minfin.com.ua…

Коли суботник – це праця для себе
05.07.2012

Колись прекрасний парк в селі Сулимівка (на Бориспільщині) з деревами, що занесені до Червоної книги, перетворився сьогодні на запущений ліс. Влада в районі змінюється мало не щороку, й обіцянки можновладців повернути паркові колишній блиск забуваються ними ж на другий день. «Немає грошей», — кажуть. А час іде. Ще стоять, на щастя, предковічні дуби, буйно ростуть молоді дерева, лунає спів птахів. Й ловиш себе на думці – може, не потрібно нічого міняти? Нашкодити дуже просто, адже міри й порядку в нас не знають. Зрубати дерево неважко, а от щоб виростити нове, потрібні довгі роки.

Поспілкувавшись із мешканцями села, я зрозумів, чого бракує. Потрібен справжній керівник, який зміг би об’єднати громаду навколо гарної справи.

Жителька села Сулимівка:

— Сулимівка вимирає. Молоді немає. Залишилось менше 80 корінних жителів, у яких є право голосу. Ніхто з нас не вірить у обіцянки влади й у те, що можна щось змінити. Кожен, хто видирається нагору, думає лише про себе.

Тим більше, що в Сулимівці – як і в інших селах — зараз вистачає нагальніших потреб. Наприклад, сюди нічим добратись з Борисполя. Всього два рейси на день – о сьомій ранку та в обід. А що людям робити ввечері? У Кучаківській школі (в Сулимівці школи немає – прим.ред.) не вистачає парт. Всі діти навчаються за однаковими низенькими. То про який парк можна говорити?

Ще кілька років тому районна адміністрація приїздила до нас на суботники. У цьому році нікого не було. Школярі тепер доглядають лише за пам’ятником загиблим воїнам. За часів моєї молодості ми постійно ходили на суботники. Це неправда, що нас туди «гнали». Ніхто нікуди не гнав – ми йшли працювати для себе. Пішли б і сьогодні, але організаторів немає, а владу наш парк зовсім не цікавить.

Колись у нас було дуже інтелігентне село – з післявоєнного випускного класу всі вступили до вищих навчальних закладів. Театр Івана Франка, Лесі Українки, Ляльковий театр приїздили до нас із Києва зі своїми виставами! В це зараз важко повірити. А які вечорниці були, які свята! Потім потихеньку все почали розтягувати, село приєднували то до одного радгоспу, то до іншого, от нічого й не лишилося.

Сьогодні дітям нікуди піти. Й так скрізь в Україні. Хто може – їде за кордон і правильно робить.

В усі часи ставлення людини до природи визначалось духовним рівнем останнньої. Створення парку – своєрідної моделі всесвіту — потребує великої мудрості й духовного багатства. Певно, в дітей Івана Сулими, окрім грошей, була совість та розуміння справжніх цінностей нашого строкатого життя. Тому нічого дивуватися, що в наш час бездуховності й наживи нічого створити не вдається. І справа тут зовсім не в грошах. Їх потрібно не так уже й багато. Чого чекає Сулимівський парк – так це турботи й догляду. Як видно, цей час іще не настав.

Євген Макулов:

Раніше, коли я ще ходив до школи, учні 5 – 11 класів школи з Кірового двічі на рік прибирали парк – косили траву, закопували сміття. Зараз, здається, нікому немає до парку діла.

Особисто я готовий допомогти в розбудові парку. І знаю, що я такий не один. Настає момент — і в кожному просинається людина. Не все ж життя пити, потрібно колись починати працювати над собою та над місцем, де живеш. Але парком ніхто не цікавиться, нас, жителів села, ніхто не залучає до його впорядкування та благоустрою. Шкода.

За матеріалами i-visti.com

[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
Сервіс та відпочинок Фінансові установи
Транспорт та зв’язок
Сфера послуг
Громадське харчування
Туризм
Торгівля
Спорт
Театри/Кінотеатри

Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика



© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2017
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів. Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua
TyTa