bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache

Головна Міські новини Міські оголошення Робота в місті Міський форум Фотогалерея
          Знайомство з містом
Про місто
Історія міста
Герб та прапор
Визначні дати
Міста-партнери
          Міська громада
Політичні партії
Громадські організації
Релігійні громади
Видатні земляки
Мас-медіа
          Гуманітарна сфера
Освіта та навчання
Охорона здоров’я
Культура та дозвілля
Історичні пам’ятки
Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

Офіційна інформація Міський голова
Соціальний захист
Комунальні служби
Правоохоронні установи
Працевлаштування

Економіка міста
Стан економіки
Міський бюджет
План соціально-
економічного розвитку

Інвестиційний паспорт міста
Підприємства міста

Підприємництво Прийняті рішення
Інформація для підприємців

Загрузка...


Загружаем курс доллара от minfin.com.ua…

Fata morgana від бориспільських утопістів, або плани примарні й реальні
18.03.2013

Думку мера Борисполя Анатолія Федорчука щодо будівництва БГЦ ми чули уривками з виступів на сесіях, нарадах. А якщо все, що сказано й не сказано, зібрати докупи?

— 1992 року, коли мером був Олександр Придатко, залишки будинку культури розвалили. А що таке залишки? Це повністю збережені всі кам’яні стіни, фасад. Згорів лише дерев’яний дах, підлога і меблі. Навіть жодна книжка в бібліотеці не підгоріла. Тодішня влада заявила, що краще звести абсолютно новий будинок культури, а не відбудовувати старий, не врахувавши об’єктивних обставин, особливо того складного перехідного часу. Місце згарища було обгороджено, і ту територію надано в оренду приватній структурі…

— Я згоден з тим, що тодішня влада, можливо, дещо поспішила і не зовсім обдумано винесла рішення про повний демонтаж споруди. Там дійсно капітальні кам’яні стіни були такі, що пережили б ще декілька поколінь бориспільців. Коли теперішні забудовники почали робити фундамент нової споруди, то здивувалися міцності залишеного фундаменту, який сягав глибини двох метрів.

— Усі кандидати в депутати різних рівнів, у мери у своїх передвиборчих програмах обіцяли на цьому місці побудувати будинок культури. Та й Ви 2006 року, пам’ятаю… Чому ніхто не збудував? Коли виник варіант з «Біопромом»?

— Коли хтось із кандидатів уже ставав депутатом, то доходив до розуміння, що ту обіцянку виконати нереально. Грішним ділом, вибачаюсь, і я у своїй першій передвиборчій програмі, коли балотувався на мера Борисполя 2006 року, писав те ж саме. Але з часом, розібравшись у реальній ситуації, швидко зрозумів і переконався, що збудувати новий будинок культури за рахунок міського бюджету – утопія. І вже в програмі 2010 року нічого подібного не обіцяв.

Але ж не може місто залишатися без мистецько-культурного закладу довічно. Хоча б що-небудь треба було робити стосовно вирішення питання. Тому 2007 року оголосили конкурс на кращий проект будівництва. У ньому взяли участь дві структури. Одна з них пропонувала на тім місці збудувати готельний комплекс із глядацьким залом. Але аргументи компанії «Біопром» виявилися тоді більш привабливими, головним чином і у тому, що в запропонованому проекті відводилось місце для чималого глядацького залу приблизно на 600 місць. Практично всі депутати, в тому числі й ті з них, хто нині активно намагається перешкодити будівництву, проголосували за проект «Біопрому».

Як на мене, кожен із депутатів-опонентів будівництва БГЦ розуміє, що власними силами, тобто за гроші громади, збудувати будинок культури нереально, але в деяких депутатів виникають підозри, що забудовник не виконає своїх обіцянок. І дійсно, коли почали аналізувати проект, то побачили, що той зал зменшено до 350 місць, були змінені форма та фасад будівлі без інформування депутатського корпусу, який голосував за БГЦ вже у 2012 році. Це і стало причиною невдоволення частини депутатів, які вважають, що їх начебто ошукали.

— Чому майже 25 років якихось активних дій щодо зведення будинку культури не велось, і всі опоненти теперішнього будівництва практично мовчали, а коли прийшли інвестори і реально почали будувати, вони стали активно протестувати проти БГЦ?

— Я не виключаю такого варіанту, що окремі особи — ті, що в міській раді й поза нею, — просто не зацікавлені, щоб місто активно розвивалося, щоб у ньому з’являлися нові потрібні людям об’єкти, адже тоді не буде за що критикувати владу. Як же тоді перемогти на наступних виборах? А критика будь-якої існуючої на цей момент влади —це один із найдієвіших, найважливіших елементів передвиборчої боротьби. Останні події все очевидніше розглядаються крізь призму виборів 2015 року. Тому майбутнім кандидатам вигідно добитись заборони будівництва і сказати потім, що влада не була спроможна щось зробити, а от ми, мовляв, як прийдемо — збудуємо. І з новою швидкістю закрутиться знову колесо піару.

Засвітити свої персони, пропіаритись, показати себе захисниками громадських інтересів — ось головна мета організаторів акції протесту перед міськрадою 1 березня. Не інакше, як з цієї причини вона була влаштована. Бо навіщо було це робити, коли сесія ще напередодні вирішила призупинити будівництво і створити з цього приводу спеціальну комісію.

— Йде відверта спекуляція на пам’яті загиблих воїнів. Але ж у парку повно розважальних закладів. Кругом могили і смітять, і п’ють пиво, але охоронців правопорядку немає. І ніхто з тих, хто рве горло щодо наруги, не протестували раніше, хіба що подавали окремі тоненькі голоси. Та й думаю, що влада не дуже звертала увагу на те, що біля тієї могили відбуваються гульбища, співають, танцюють. І в цьому брали участь ті ж, хто зараз так намагається захистити пам’ять про похованих. Ви бували, мабуть, у багатьох райцентрах, селах України. Невже там будинки культури побудовані не біля братських могил? То що ж робити? В такому випадку виходить, що це глобальна проблема, і треба їх усі зносити, якщо дотримуватись цієї логіки? Як казали мені самі забудовники, вони ізолюють той меморіал від зони розваг природним зеленим парканом, і туди ніхто з пляшкою пива навіть не зайде…

— Коли в якоїсь сторони бракує аргументів, вона завжди посилається на дітей, ветеранів, пам’ять загиблих…

До 2006 року пам’ятник воїнам у парку перебував у катастрофічному стані, на межі знищення. Спочатку ми обв’язали його дротом, закрили тріщини зеленими гірляндами. Всі вже забули, в якому стані були надмогильні плити. То було справжньою наругою над пам’яттю похованих. Мало хто вголос обурювався. І комуністи воліли не дуже помічати й вимагати та закликати до рішучих дій щодо наведення належного ладу.

В першу чергу нова влада виділила 600 тисяч гривень на капітальну реставрацію меморіалу.

Чомусь комуністи не волали на знак протесту, що буквально за кілька десятків метрів од могили було збудовано кафе із усіма характерними послугами й атрибутами. Принаймні жодної скарги від них до міськвиконкому не надходило. Теперішні опоненти всіх кольорів взяли на озброєння тезу, що «мак-дональдс» стане черговим генделиком. Але там взагалі не будуть продаватися спиртні напої. Це один із головних принципів діяльності компанії.

Коли раніше велися переговори з інвесторами, однією з наших головних стала вимога, щоб у БГЦ обов’язково було дитяче кафе, де проводились би навіть масові заходи. Такого дитячого кафе нині в місті нема жодного. Хоча проектанти відповіли, що економічно їм це буде невигідно, але дали згоду.

Буде зроблено все, щоб і спокій загиблих ніхто не тривожив так, як було раніше.

— Існують пропозиції засадити місце стоянки деревами. Але на це треба буде викинути не один мільйон. У Борисполі ж повно місць, які просяться: «Догляньте нас, наведіть порядок, і ми станемо для вас чудовим місцем відпочинку». Майже ніхто про це не говорить, усі вперлися в той шматок асфальту…

— Це взагалі абсурд. Для того, щоб там посадити 50 дерев, потрібно викопати все камінюччя разом із грунтом, засипати той котлован новою землею і… Тоді кожне дерево обійдеться громаді в кілька десятків тисяч гривень.

У парку ж і без цього ще роботи, як кажуть, не початий край. Програму його облаштування здійснено лише на 20 процентів. Але в Борисполі є чималенько місць, де плануємо висадити дерева й облаштувати сквери, перетворити їх на невеликі оази відпочинку. Тож не зійшовся світ клином лише на тому клапті асфальту в центральному парку, який, до речі, майже 24 роки простояв, і ні в кого не виникало ідей зробити там парк, допоки не почалася реалізація проекту.

Наприклад, чудовим плацдармом для окультурення є болотиста левада на Гульківці, котра слугує місцем звалища для не зовсім свідомих господарів. Працюємо над проектом облаштування скверу біля пам’ятного знаку Т.Г.Шевченка.

— Чому не збудували до цього часу морг у райлікарні?

— Коли ми проектували патолого-анатомічний комплекс, то кинули клич: «Зберемо гроші на будівництво всією громадою!» І що ж — зібрали аж сто тисяч гривень. Та й то левова частка надійшла від працівників виконкому і комунальних служб. А хтось нас переконує, що бориспільцям мало не раз чхнути, щоб зібрати на новий будинок культури 70 мільйонів гривень. Нині вартість цього об’єкту райлікарні зросла до 14 мільйонів гривень. Цього року з бюджету міста на добудову виділено три мільйони гривень. Але й цього ще замало.

— Яким є інвестиційний імідж Борисполя?

— Хотілося б, щоб він був більш привабливим. На жаль, погіршувати його далі є кому. Що ми виграли від того, що кілька років тому інвестору під тиском «природолюбів» відмовили в будівництві аквапарку? Він пішов у Бровари і збудував там найпопулярніший нині у місті розважальний об’єкт. Нещодавно зустрів знайомого бориспільця, котрий із захопленням розповів, як він із сином їздив у той аквапарк, де отримав море задоволення.

— Є люди, навіть серед депутатів, які пропонують провести референдум щодо будівництва в парку. Активісти вже зараз проводять «пробу пера». Вони збирають підписи, мовляв, народ за будинок культури. Але багато чого залежить від того, як сформулювати питання. Якщо запитати: «Ви за БГЦ з усіма його нещастями, які він принесе, чи за великий світлий будинок культури?» — звичайно, всі будуть за будинок культури. А можна поставити питання й так: «Ви за конкретний БГЦ чи за навіки порожнє місце в парку?» Недавня історія щодо формулювання питання вже багато чому навчила нас. Ось на прикладі референдумів щодо незалежності України 1991 року можна зробити висновки, які протилежні результати можуть дати відповідно сформульовані питання…

— Референдум у Борисполі — це нерозумно і нереально. Щось подібне пропонувалось щодо подальшої долі пам’ятника Леніну в центрі Борисполя. Товкли кілька років, навіть на громадській раді, воду в ступі, доки депутати самі вирішили, що з ним робити. І, врахувавши думку комуністів, залишили того Леніна вічно живим, але вже в іншому кутку міста. Все стихло, і про Ілліча забули навіть найвірніші його прихильники.

А щодо референдуму з будівництва БГЦ чи БК, то не важко передбачити, що війна розпочнеться ще перед війною. А саме, за те, як кому захочеться сформулювати питання в бюлетені, перш ніж респонденти скажуть «за» чи «проти».

— Якими реально можуть бути умови використання залу? Кому він належатиме? Кажуть, що громада вимагає 10 відсотків. Тобто вона буде хазяїном цієї частини будівлі, що хоче, те й робитиме там. Тож доведеться громаді з міського бюджету платити за утримання цього залу. У скільки це обійдеться?

— Ситуація з утриманням зали в БГЦ дещо перегукується з ситуацією довкола кінотеатру. Свого часу кінотеатр у центрі місцева влада не могла утримати, і тому він фізично розвалювався. Віддали його в оренду приватному підприємцю, який капітально відреставрував зал, тому що за бюджетні кошти утримувати цю споруду було не під силу. За оренду підприємець платить близько одного мільйона гривень. Проте нині на кіносеанси збираються в середньому по 10-20 глядачів, і орендарю доводиться ледь-ледь зводити кінці з кінцями. Тож можна приблизно уявити, у скільки обійдеться утримання залу в БГЦ міській владі, якщо громада захоче стати в ньому повним хазяїном. Але це вже інше питання. Головне, щоб такий концертний зал був, а умови його використання чи володіння вже другорядні, і створена лютневою сесією 2013 року з цього приводу комісія зараз якраз і розробляє ці умови.

— Обласна влада, як Ви сказали, на будівництво будинку культури не дасть жодної копійки. Не видно на горизонті і щедрого дяді, котрий пожертвує кілька десятків мільйонів. Припустимо, що міська влада взяла й висмикнула з бюджету міста 70 мільйонів гривень на власний будинок культури, де господарем буде лише громада. Як це позначиться на життєдіяльності тієї ж громади? Чи вистачить коштів, що залишаться, на опалення, освітлення, зарплату вчителям, лікарям, на медицину та інші аспекти життєдіяльності?

— Треба сказати чесно, що життя міста не можна зупинити і спрямувати всі кошти на зведення будинку культури, хоча я також дуже хотів би, щоб у Борисполі такий заклад був. Але необхідно виходити із реалій.

Чи згодні бориспільці заради ідеї будівництва БК й ідей агітаторів пожертвувати 5-6 мільйонами гривень, запланованими на капітальний ремонт шкіл та дитячих садків, мільйонами на освітлення міських вулиць, коштами на асфальтове покриття 58 кілометрів ґрунтових доріг міста, ремонт водогону, каналізації, теплопостачання, утримання сфери медицини, оздоровлення, освіти… А якщо сказати дуже коротко і спрощено, то, шановні бориспільці, ще раз подумаймо: ми за те, щоб на місці згарища і шиномонтажу стояв багатофункціональний громадський центр, чи за те, щоб там залишилося порожнє місце, яке треба просто берегти для своїх дітей, онуків, правнуків…

Інших варіантів нема. І навіть сам Господь-Бог не знає, коли вони з’являться.
 

 

За матеріалами i-visti.com.ua

[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
Сервіс та відпочинок Фінансові установи
Транспорт та зв’язок
Сфера послуг
Громадське харчування
Туризм
Торгівля
Спорт
Театри/Кінотеатри

Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика



© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2017
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів. Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua
TyTa