bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache

Головна Міські новини Міські оголошення Робота в місті Міський форум Фотогалерея
          Знайомство з містом
Про місто
Історія міста
Герб та прапор
Визначні дати
Міста-партнери
          Міська громада
Політичні партії
Громадські організації
Релігійні громади
Видатні земляки
Мас-медіа
          Гуманітарна сфера
Освіта та навчання
Охорона здоров’я
Культура та дозвілля
Історичні пам’ятки
Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

Офіційна інформація Міський голова
Соціальний захист
Комунальні служби
Правоохоронні установи
Працевлаштування

Економіка міста
Стан економіки
Міський бюджет
План соціально-
економічного розвитку

Інвестиційний паспорт міста
Підприємства міста

Підприємництво Прийняті рішення
Інформація для підприємців

Загрузка...


Загружаем курс доллара от minfin.com.ua…

Бориспіль : Микола Боровко про...
28.05.2013

Микола Маркіянович нещодавно відсвяткував своє 65-річчя. Автор вісімнадцяти книг зустрів мене у саду й провів до свого робочого кабінету. В саду цвіли квіти й відпочивали кілька котів. Стіни просторого, зведеного за власним проектом господаря будинку прикрашали вишивані картини дружини поета. Далі ми говорили про вірші, сучасну школу, жінок та сад.

...Поезію

Поезія — то зоря, до якої я тулюся обличчям і серцем з раннього ранку до пізнього вечора. Це радість, смуток, біль, сподівання, це те, чим я живу як людина. У моїх віршах можна знайти відповіді на всі питання, які кожен із нас ставить перед собою в різні моменти, адже наше життя має смуток і печаль, так само як радість.

У своєму творчому житті я керувався словами, що їх почув на семінарі для молодих поетів у 1978 році. Йшлося про те, що в поезії є багато людей і перш ніж починати писати, треба поглянути, чи варто, чи є що сказати. Бо треба не наслідувати й до когось прагнути, бути тінню. Мистецтво вимагає оригінальності. Інакше про тебе забудуть.

Як філологу мені стало цікаво, що таке рондель. На Тернопільщині так називають сковорідку, на Вінниччині — круглий глечик. Тобто слово наше. Й справді, до середньовічної Франції прототип ронделю — українська пісня з приспівом, що округлює її, потрапив разом з Анною Ярославною та її челяддю.

У нас цікава ментальність. На цю землю приходили варяги, половці, монголо-татари. Вони нікуди не зникли, вони розчинились. Тому Україна така багата на пласти різних переживань, болю. Українські пісні сповнені ліризму, трагізму, любові до Батьківщини, туги за коханими, яких довелося залишити. Наша пісня була висловленням стану душі.

Я прийняв канонічну форму з 13 рядків. Оскільки пісня буває історична, лірична, поминальна, то є можливість створити такі ж напрямки у ронделі. Цим я зумів розкріпачити рондель. Мені вдалося створити тематичні роди у ньому: історичний, ліричний, педагогічний, пейзажний, політичний, філософський.

Я не тусовочний поет, не належу до течій. Працюю в жанрі ронделю один. Форма не повинна тяжіти над змістом. Я написав найбільше в світі ронделів, і так можна потрапити до Книги рекордів Гіннеса.

Зараз працюю над антологією світового ронделю і над антологією українського. У цьому році має вийти моя книга «На подвір’ї Всесвіту». Це про моє подвір’я, подвір’я нашого роду, світу. Весь всесвіт спирається на моє подвір’я. У збірці буде розділ про долю жінки, з її проблемами, про жінку, яку ми зараз забули.

...Роботу

В мене завжди була одна головна ціль роботи — допомогти навчатися дітям. У 1989 році ми закінчили будівництво школи №4, у 1992 році відкрили ліцей. Ми тоді ще не знали, як це робиться, в державі не було статутів і досвіду. Далі при інституті відкрився коледж, у Бориспіль прийшли вищі навчальні заклади. Все це урізноманітнило можливості навчання у рідному місті.

...Вчителя

За останні роки вчитель трансформувався. Причина — бізнес прийшов у школу. А бізнес і виховання — це протилежні речі. Аби виховати людину з високими людськими якостями, на цей процес не повинні впливати влада і гроші. Бізнес керується правилом «я повинен мати якнайбільший прибуток», його роблять на близьких і друзях. Старші вчителі сьогодні не можуть пристосуватись до нових реалій, їм важко. Молодші їх колеги виконують уже іншу місію.

...Школу

У суспільстві відбулася девальвація навчання. Раніше існували критерії заохочення до навчання. Достатньо було похвальних грамот за всі класи, аби отримати золоту медаль і вступити без екзаменів до будь-якого вищого навчального закладу. Сьогодні навчання дитини до 9 класу не береться до уваги. Виникають передумови для того, аби діти заможних батьків за рахунок матеріальних можливостей виходили на перші позиції.

Навчальний процес ущільнили надвимоги до учнів нерозумними програмами, внесли елемент суб’єктивності в оцінювання роботи, система контролю за розвитком самого вчителя знівельована. Завуч повинен відвідувати уроки, навчати вчителя.Цей досвід має дати результат. А що ми бачимо — батько купив цілий клас парт і вчителю кажуть, яку оцінку його дитина має отримати.

Змінився підхід до навчання, закидали дітей важким і непотрібним. Наприклад, якщо в першому класі раніше достатньо було навчитися читати і рахувати, то тепер вводиться невідоме ікс. Кожен вчитель хоче дати найбільше, щоб всигнути за програмою, а хто контролює? В той же час, старі правила ніхто не відміняв — обсяг домашнього завдання має становити третину від зробленого на уроці, а на вихідні домашнє не задається.

...Навчання в Україні

Навчальний процес в Україні є експерементальним, причому ніхто не думає про результат. Це руйнує все, що було. До цього додається обмежене фінансування. Через це вчителі перейшли у своїй роботі «на батька», а якість роботи директора оцінюється за кількістю знайдених спонсорів.

Скрізь встановлюються металопластикові вікна, які за санітарними нормами можна використовувати лише в офісах. В Європі використовують у навчальних закладах дерев’яні блоки, а в нас ставлять те, що дешевше, нехай це і шкідливо.

75% дітей сьогодні знаходиться на диспансерному обліку. Виходить, треба замість шкіл робити лікувальні заклади. Все це через перенавантаження, відсутність нормальних санітарних умов та харчування.

Діти мають шість уроків. Це майже як робочий день у дорослого. А хто дає їм годину на обід і відпочинок?

Дитяче харчування повинно бути строго контрольованим. У нас через нездатність це забезпечити школи відкрили двері для буфетів. А що там продається, самі здогадуєтеся.

Я гадаю, в суспільстві настане прозріння, до катастрофи не дійде. Кожен замислиться: «А куди ж ми прийдемо?» Діти — це майбутнє покоління, без нього про яке майбутнє України можна говорити?

...Жінку

Сьогодні ми зробили жінку керівником. А вона має бути хранителькою дому, законодателькою мод, оберігати здорове харчування, продовжувати рід, дарувати натхнення. Ми втратили межу того, що треба робити жінці. Якщо в сім’ї порядок і акценти розставлені правильно, то працездатність чоловіка збільшується.

В суспільстві має бути культ жінки, як це було у трипільців. Ми ж не вирішуємо цієї проблеми, а рівність із чоловіком трактують дуже примітивно. Жінки рвуться до влади, замість лишатися жінкою.

...Центр культури

«Будують церкву і цвітуть хліба»...

Відсутність культурного закладу, такого, як будинок культури, обмежує розвиток культури громади. Що робити? Читай у минулому. Колись меценати будували театри, центри культури. Доступу до взірців і надбань сучасної культури немає, ніхто з артистів не приїде у зал менше 500 місць, а квитки будуть занадто дорогими.

Крайнощі ні до чого не приводять. Я переконаний, що громада міста після довгих баталій зламає опір недалекоглядності. У центрі має бути такий зал і приміщення, щоб творчі колективи могли там не лише виступати, а й працювати.

У нас зараз панує лише виключно комерція, а цим треба поступитися. Якщо є люди, які хочуть будувати, треба прийти до згоди, знайти можливості спільно. У нас 2500 підприємців, більше 50 тисяч населення. За три-чотири роки можна побудувати. Паризький собор Нотр Дам будували 35 років. Були храми, вони й досі є, які будувалися більше ста років. Весь цей час люди вірили, мали перспективу. Вони бачили, що це буде, що їхні онуки туди прийдуть. У Борисполі схожим чином виникла церква на розвилці.

Цього, на жаль, ніхто не хоче бачити й розуміти. До того ж, сьогодні в нас тут на заваді стає велика недовіра, чіткої звітності нема. Ми живемо за принципом «один будує, інший розгрібає». Кольори влади міняються, а суть — ні. Ті представники громади, яким ми доручили керувати, виказують небажання.

Так що, по суті, це питання консолідації. Центр культури обов’язково потрібен.

...Сад

Я вважаю себе учнем Сухомлинського. Моє кредо — його слова: «Я мудрості навчаюсь у садівника». Садівник — це той, хто навколо себе вирощує прекрасне: повагу, любов до Батьківщини, патріотизм.

Сад треба оберігати. Я завше кажу: «Якщо не любиш землі — відмовся, не працюй». Сад треба вкривати працею, як душу від гіркоти красою.

Як можна знати кольори, якщо не бачив квітів, усіх тих відтінків. Сад дарує щоденну радість народження. Прокидаєшся вранці і бачиш нову квітку, фрукт, овоч. Це — плоди твоєї праці. Вірш, дерево, квітка — це все твори.

Моя дружина є природженим дизайнером, а я їй допомагаю. Вона точно знає, що і в якій послідовності цвістиме, тому наш сад в будь-який час радує око.

...«Любіть життя, яке воно не є, ніхто із нас його не перепише.» Людина має працювати не чекаючи оцінки, нагороди чи визнання. Все це прийде невідворотно, як пора року. Працювати треба для людини. І тоді ця праця стане пам’ятником тому, що людина жила на землі. Для цього життя щодня треба добрими ділами наповнювати.

Новини Лівобережжя

[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
Сервіс та відпочинок Фінансові установи
Транспорт та зв’язок
Сфера послуг
Громадське харчування
Туризм
Торгівля
Спорт
Театри/Кінотеатри

Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика



© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2017
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів. Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua
TyTa