bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache

Головна Міські новини Міські оголошення Робота в місті Міський форум Фотогалерея
          Знайомство з містом
Про місто
Історія міста
Герб та прапор
Визначні дати
Міста-партнери
          Міська громада
Політичні партії
Громадські організації
Релігійні громади
Видатні земляки
Мас-медіа
          Гуманітарна сфера
Освіта та навчання
Охорона здоров’я
Культура та дозвілля
Історичні пам’ятки
Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

Офіційна інформація Міський голова
Соціальний захист
Комунальні служби
Правоохоронні установи
Працевлаштування

Економіка міста
Стан економіки
Міський бюджет
План соціально-
економічного розвитку

Інвестиційний паспорт міста
Підприємства міста

Підприємництво Прийняті рішення
Інформація для підприємців

Загрузка...


Загружаем курс доллара от minfin.com.ua…

Сталінські репресії на Бориспільщині
10.06.2013

Сталінські репресії 30-х років, які знищили цвіт української нації, не оминули і Бориспільський край. За статистикою, жертвами стали близько трьохсот бориспільців. Одні були засуджені до розстрілу, інші відбували «покарання» у таборах. У чому їхня провина?

За спогадами очевидців, багатьох людей забирали серед ночі, вони зникали на багато років або й «безвісти». Діти виростали без батьків, дружини ставали вдовами, батьки втрачали своїх синів і доньок; а хтось загинув зовсім юним, не залишивши навіть нащадків…

У той час, коли планомірно винищувалися українські села, здійснювався масовий геноцид нашого народу, все більшої популярності набувало улюблене сталінське гасло, яке лунало з усіх радіоточок, було на чільному місці у кожній газеті радянської імперії: «Жити стало краще, жити стало веселіше!»

Багато імен репресованих мешканців Бориспільського району, яких згодом реабілітували, зафіксовано у книзі В. І. Галатенка і М. Я. Корніяки «Чорна книга Бориспільщини». Серед них музиканти і педагоги, письменники і хлібороби, робітники і лікарі…

Пригадаємо декого з наших земляків...

Під жорно сталінських репресій потрапив талановитий бориспільський письменник-патріот Сергій Йосипович Жигалко, який працював літературним редактором газети «Мартен», що видавалася при київському заводі «Більшовик». Був членом спілки письменників «Гарт» та Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП). Автор оповідань «Ранкові роси», «В санаторію», «Обніжок», «Степом», повістей «Єдиний постріл», «Тіні в заулках», «Липовий цвіт», романів «Ванда» та «Земля». Друкувався у журналах «Глобус», «Червоний шлях», «Гарт», «Всесвіт». У 1935 році був арештований та ув’язнений за звинуваченнями у «контрреволюційній діяльності». Його вислали на Далекий Схід, де він провів кілька років у таборах суворого режиму. Розстріляний 1939 року, однак родичам повідомили, що він помер від запалення легенів. Реабілітований 1959 року. Проте і сьогодні ми дуже мало знаємо про цю видатну людину.

Подібна доля спіткала і двох братів Сергія Жигалка — Михайла та Івана: 1934 року був заарештований Михайло (він залишився живий), а 1937 — Іван, який зник безслідно…

Степана Васильовича Соляника, колгоспника з Лебедина, 1937 року вислали на Колиму після виступу на зборах. У присутності представника з району, під час суперечки, селянин вигукнув: «Троцький теж був не дурень!» Чотири роки таборів — ціна власної думки у тоталітарному суспільстві.

Молодого вчителя фізики Андрія Михайловича Гопкала (1888 р.н.) із села Любарці, який захоплювався читанням літератури, проводив у школі цікаві тематичні вечори, 1938 р. було засуджено до 5-ти років позбавлення волі за те, що плакат було написано не на червоній тканині, а на синій. З катівень НКВС педагог додому уже не повернувся…

«Кримінальну справу № 5261 було порушено у 1937 році проти жителя Любарець Григорія Сергійовича Гриценка. Звичайний селянин-колгоспник просто взяв і написав листа особисто товаришу Сталіну, — читаємо у книжці Н. В. Йови і Т. М. Гойди «Історія рідного краю. Бориспільщина». Ось рядки з цього листа: «Меншість панує, заправляє, диктує, а більшість не живе життям людини, а скотини,... у нас можна, витягуючи із себе жили і силу, не один раз здохнуть.» Йому боліла доля села, оскільки він був його частиною: «Зараз, коли подивитись на село і порівняти його з періодом до «суцільної колективізації», то зараз, здається, селом пройшла монголо-татарська навала. Все розкидано, знищено, залишились одні голі хати, і лише на колгоспному дворі маячать примітивні споруди, які не варті і тисячної долі того, що втратило село». Можна уявити вираз обличчя прокурора, коли він читав цього листа. Григорія Гриценка було заарештовано, «провину» доведено, у червні 1937 року засуджено. Подальша доля невідома.»

Трагічна доля спіткала і бориспільських бандуристів, професійних музикантів. Знищили Івана Олексійовича Борця, учасника Першої народної капели кобзарів, який у 1925-26 роках грав у Харківській капелі, згодом у Полтавській. 1937 року засуджений до розстрілу один із засновників Першої Української художньої капели кобзарів Григорій Якович Конон. Того ж року був заарештований і учасник Полтавської державної капели бандуристів Роман Родіонович Ошумок.

Трагічно обірвалося життя і бориспільського рахівника, природженого бандуриста, сина коваля Дмитра Нестеровича Пінчука (1901 р.н.), який мандрував Україною разом із Харківською капелою бандуристів. 1938 року разом з ним було засуджено ще чотирьох мешканців Борисполя: Безбородька, Кошмана, Новосильського і Клещенка. Усіх, окрім Клещенка, розстріляно. Про безневинні жертви свідчать реабілітаційні документи від 17 грудня 1955 р., де сказано: «Каких-либо доказательств о проведенной ими антисоветской деятельности ко дню ареста не имелось.»

Сталінська репресивна машина знищувала людей навіть за сміливе слово і власну життєву позицію. Так, до найвищої міри покарання — розстрілу було засуджено подружжя Тимофія і Степаниди Корецьких із села Старого. Під час огляду «уповноваженими» з району жнив на полі жартівник Тимофій на запитання перевіряючих, як їм працюється, відповів: «Добре! От якби нам ще й хвости причепили, щоб мух відганяти, то ще більшу б норму виконали.» Сміливі слова керівництвом були сприйняті як виступ проти радянської влади. Чоловіка прямо з поля забрали до сільської ради. Забрали і дружину, яка кинулася його захищати, не пожаліли навіть малої доньки, яка більше ніколи не бачила своїх батьків і стала «дитиною ворогів народу». З нею односельці боялися спілкуватися.

Станіслава Тимофійовича Жембровського, який приїхав до села Кийлова із Тернопільщини, забрали як «ворога народу» за те, що він був поляк, навіть не дали попрощатися з родиною. Його дружину забрали через три місяці як «польську шпигунку», хоча із села вона нікуди не виїжджала. При живих батьках їхня донька була сиротою і виховувалася у дитячому притулку. До Кийлова вони повернулися лише 1960 року.

Директора Дударківської школи, вчителя історії Василя Яковича Івчука репресували 1938 р. і засудили до розстрілу за те, що він врятував життя понад 200 школярам у роки голодомору 1932-33 років. Його звинуватили у «належності до повстанської контрреволюційної організації» і оголосили ворогом народу. Декілька років тому Василю Івчуку було посмертно присвоєно звання Героя України.

«Загинув у сталінських таборах і уродженець Борисполя, бібліотекар Павло Тимофійович Піць, — йдеться у книзі «Історія рідного краю. Бориспільщина». — У грудні 1936 р. він був заарештований за доносом. Його звинуватили у контрреволюційній пропаганді. У квітні 1937 р. оголошено вирок: 4 роки позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Сліди Павла Тимофійовича загубилися у сибірських таборах.»

Ще довго репресовані носили страшне тавро — «ворог народу». «Ці безневинні люди жили, трудились, любили, мріяли, надіялись. Але їх надії і мрії були обірвані комуністичною косою одного із найжорстокіших тоталітарних режимів, що існували в історії людства. Їхні імена не повинні бути забутими ні нами, ні нащадками. Вони пекучим болем нагадують нам про чорну сторінку в історії нашого народу і з глибини минулого попереджають нас: люди, будьте пильні, не допустіть повторення трагічної долі українського народу,» — звучать, як попередження, слова з «Чорної книги Бориспільщини».
 

 

Новини Лівобережжя

[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
Сервіс та відпочинок Фінансові установи
Транспорт та зв’язок
Сфера послуг
Громадське харчування
Туризм
Торгівля
Спорт
Театри/Кінотеатри

Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика



© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2017
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів. Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua
TyTa