bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache

Головна Міські новини Міські оголошення Робота в місті Міський форум Фотогалерея
          Знайомство з містом
Про місто
Історія міста
Герб та прапор
Визначні дати
Міста-партнери
          Міська громада
Політичні партії
Громадські організації
Релігійні громади
Видатні земляки
Мас-медіа
          Гуманітарна сфера
Освіта та навчання
Охорона здоров’я
Культура та дозвілля
Історичні пам’ятки
Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

Офіційна інформація Міський голова
Соціальний захист
Комунальні служби
Правоохоронні установи
Працевлаштування

Економіка міста
Стан економіки
Міський бюджет
План соціально-
економічного розвитку

Інвестиційний паспорт міста
Підприємства міста

Підприємництво Прийняті рішення
Інформація для підприємців

Загрузка...


Загружаем курс доллара от minfin.com.ua…

Світлана Танцюра: леді-будівельник з Борисполя
20.11.2013

Газету з героїнею матеріалу поєднують давні ділові стосунки, вона — успішна бізнес-леді, працює у галузі будівництва, у сфері діяльності, що вважається суто чоловічою. Світлана Вікторівна очолює фінансову компанію ТОВ «ФК «Житлоінвест-Гарант» та будівельну компанію «Транспромсервіс». Компанія свою першу багатоповерхівку зводила у Борисполі на Ватутіна, 99 у той період, коли будівництво у державі практично завмерло.

«Пишаюся, що з України»
— Бориспіль нещодавно став для Вас рідним містом?
— Я народилася в Дніпропетровській області, у місті, яке називається Верхньодніпровськ. Але так вийшло, що спочатку батьки тривалий час працювали у Сибіру. Потім разом із чоловіком-військовим довелося проживати у різних містах Росії. Але кожного разу, коли поверталася до України, переповнювали почуття від того, що я їду додому! І хоча спілкуюся, переважно, російською мовою, знаю і люблю українську. 
Я звикла не ділити людей за національностями, тільки за їхніми людськими якостями. І дуже прикро буває чути закиди із натяком на національність від деяких шанованих у місті людей. 
У Борисполі я проживаю відтоді, коли збудувала будинок на Ватутіна. У цьому ж приміщенні знаходиться офіс моїх підприємств. 
«Працюю у своїй стихії»
— Чому Ви обрали для себе будівельний бізнес. Для жінки це непроста справа. 
— Я отримала економічну освіту. Тривалий час працювала у великій будівельній компанії в Києві. Мій керівник був дуже вимогливим, змушував мене досконало вивчати всі питання. У результаті я отримала неоціненні досвід і практику. 
У певний період зрозуміла, що хочу і можу працювати самостійно. Оскільки, насамперед, я економіст і фінансист, моїм дітищем стала фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант». Зареєструвала її навесні 2006 року . Тоді саме змінилося законодавство. Воно вимагало залучати кошти на будівництво тільки через фінансові компанії. Напевне, я могла б розпочати раніше, відкрити магазин чи будь-який інший бізнес, і була б там успішною. Але я розуміла, що це не моє. Я чекала свого часу.
Першою компанією-партнером ФК «Житлоінвест-Гарант» стало підприємство «Укренергобуд», яке зводило у Борисполі багатоповерхівку на Маяковського, 46. Наступною була тоді потужна будівельна компанія «Тиара». Черговим партнером стало бориспільське підприємство-забудовник, яке очолював Петро Жувак. Я не підводила жодного із моїх партнерів. 
Твердо поставивши на ноги фінансову компанію, я зрозуміла, що хочу більшого, хочу будувати. 
— Чи легко було жінці стати забудовником?
— Дуже нелегко! Я об’їздила усю Київську область, спілкувалася з головами адміністрацій багатьох міст. Вони мене знали і поважали як успішного фінансиста. Але ніхто не наважився довірити ділянку під будівництво. Не вірили, що жінці це під силу. 
Перший мій будівельний майданчик був на Ватутіна, 99. Отримала я його завдяки співпраці з іншим підприємством.
Далося це будівництво кров’ю і потом, бо будувати почала разом із початком кризи. У цей період зупинилося багато будівельних компаній. Але завдяки тому, що я фінансист, я розуміла, у який бік іти. Мій телефон можна було побачити там, де давалася інформація про забудовника. Я була на робочому місці до пізнього вечора. Продажі, бізнес-плани, бухгалтерія — вникала в усі нюанси, тримала на контролі всі процеси. 
— Після успішного завершення будівництва отримати будівельний майданчик стало простіше?
— Я не отримала ще жодного будівельного майданчика напряму. Земельною ділянкою на вулиці Нова, 4 погодилися поступитися попередні орендарі. Цей майданчик тривалий час стояв незабудований, там розростався смітник.
На Новій, 4 вперше було запроектовано індивідуальне опалення у квартирах. Тоді ми з’їздили до Німеччини, на виставці ознайомилися з останніми досягненнями науки. Розрахунки по димовідводах нам зробили німецькі партнери, бо у нас не було таких спеціалістів. На той час це була перша десятиповерхівка у Київській області. 
На майданчик, де нині зводиться житловий комплекс «Лелека» (на вулиці Головатого), я придбала корпоративні права. Будинки на Новій, 31а і 31б отримала у «спадщину» від «Тиари» разом із її борговими зобов’язаннями по будинку. Тепер ось, замість «Тиари» хочу виконати її зобов’язання перед інвесторами недобудови на Головатого, 71а. 
«Сім’я — понад усе»
— Як Вам вдається поєднувати роботу з турботою про сім’ю?
— А моя сім’я завжди поряд. Діти виросли зі мною на роботі. Старший син Андрійко із двох років приходив з мамою до офісу. Ще у Сибіру, коли я працювала начальником планово-економічного відділу, він звик і суботи, і свята проводити на маминій роботі. Так було і після повернення в Україну. Разом їздили додому до Вишгорода на метро та на автобусі. Ще й додому брала теки документів, щоб працювати. Якось звернули увагу, що на стадіоні цікавий футбольний матч, так з пакетами, повними документів, і пішли на гру. Але такі хвилини відпочинку я дозволяла собі нечасто. Діти завжди бачили, що мама трудиться, і самі звикали працювати. 
Син Мишко менший за Андрія на 6 років. Він завжди був оточений додатковою любов’ю і турботою не лише від батьків, але й від старшого брата. Навіть коли наша родина переживала не найлегші часи (Міша тоді ще був маленьким), Андрюша першим турбувався, щоб усе краще було для меншого братика. 
Андрій вивчав міжнародну економіку. Він моя підтримка і опора в усьому, і в роботі, і в житті. 
Міша у цьому році закінчив школу, але вже долучається до роботи на фірмі. Зараз він також вивчає міжнародну економіку. У нього є характер. Він уміє довести свою точку зору, обґрунтувати думку. Тільки чоловік не працює зі мною на підприємстві. У нього свій бізнес, є своя справа. 
Про різне
— Розкажіть про свою благодійну діяльність.
— Я не записую, кому допомагала. Тим, хто звертається, ні разу не відмовила. Можу згадати Українську автокефальну церкву на вулиці Головатого. Коли йшло будівництво, на прохання священика давала їм бетон, щебінь, надавала екскаватор. Підтримую благодійний фонд «Надія», який опікується дітками-інвалідами. Влаштовуємо святкові заходи, конкурси із подарунками, оплачуємо поїздки та екскурсії… Але всього не згадаю. 
— Чи не страшно нести на собі таку відповідальність? 
— Страшно завжди. Страшно помилитися, страшно обманути довіру інвесторів. Для того і тримаю усе під особистим контролем. Життя триває, і ми продовжуватимемо будувати.
 Світлана Танцюра з власного досвіду:
 «Для себе я визначила моменти, яких не можна допускати у жодному випадку». 
• Ніколи не можна вважати, що ти чогось уже досягнув. На моє переконання, чим більше ти досяг, тим більше повинен іти вперед. Щоразу потрібно підтверджувати своє право на успіх.
• Ні в якому разі не можна вважати, що ти небожитель і почивати на лаврах. У повсякденному житті дозволяю собі дуже мало, тільки те, що необхідно для комфортного проживання. Я байдужа до демонстрації розкоші, і дітей ніколи не розбещувала грошима. Вони знають їм ціну. Лише під час нетривалих поїздок на відпочинок я дозволяю собі певну розкіш і навіть трохи дивуюся, що дійсно можу собі це дозволити. 
• Не можна розпорошуватися. Якщо людина хоче охопити все більше, ризикує переоцінити свої можливості. Якщо гроші вкладалися у земельні ділянки, розпочиналося десяток новобудов одночасно — у результаті траплявся крах… Хоча іноді виникає таке нестримне бажання. Дуже важливо себе контролювати.
Вісті

[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
Сервіс та відпочинок Фінансові установи
Транспорт та зв’язок
Сфера послуг
Громадське харчування
Туризм
Торгівля
Спорт
Театри/Кінотеатри

Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика



© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2017
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів. Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua
TyTa