bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache

Головна Міські новини Міські оголошення Робота в місті Міський форум Фотогалерея
          Знайомство з містом
Про місто
Історія міста
Герб та прапор
Визначні дати
Міста-партнери
          Міська громада
Політичні партії
Громадські організації
Релігійні громади
Видатні земляки
Мас-медіа
          Гуманітарна сфера
Освіта та навчання
Охорона здоров’я
Культура та дозвілля
Історичні пам’ятки
Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

Офіційна інформація Міський голова
Соціальний захист
Комунальні служби
Правоохоронні установи
Працевлаштування

Економіка міста
Стан економіки
Міський бюджет
План соціально-
економічного розвитку

Інвестиційний паспорт міста
Підприємства міста

Підприємництво Прийняті рішення
Інформація для підприємців

Загрузка...


Загружаем курс доллара от minfin.com.ua…

Бориспіль : Юрій Сергеєв: «Варто позбутися патологічної потреби красти»
06.12.2013

Фермер розповів, чому українці вважаються ледачкуватими, як йому самому зараз живеться-працюється, чому 200 г масла у нього коштує аж 60 гривень, а кілограм домашньої ковбаси — 150, для чого він шокував суддю незвичайним позовом, а також, яким VIP-зіркам до смаку його продукція. 
Село Стовп’яги Переяслав-Хмельницького району має багату майже 400-річну історію. З особливою гордістю старожили розповідають, що колись тут містилися козацькі шпиталі. Тут Тарас Шевченко, попри класичну версію, написав свій «Заповіт». Чи так це насправді, сказати важко, але не менш гучна і сьогоднішня слава села. Тут знаходиться одне з кращих господарств в Україні — агропідприємство «Байрон Агро», де вирощують екологічно чисті продукти. Кореспондент «Вістей» поспілкувалася з очільником підприємства Юрієм Сергеєвим. Фермер із Київщини, розпочавши власну справу із вирощування екологічних продуктів, став одним із найбільших постачальників таких харчів для столиці.
— Юрію, чому вирішили стати фермером ? 
— Це не сімейна традиція. Так сталося випадково, адже із землею в нашому роді ніхто не мав справи, крім діда. Він — колишній військовий. Коли пішов на пенсію, то я в нього на Полтавщині кожне літо проводив, втягнувся, водночас і набив оскому до землі. Тому пішов у тваринництво. 
— У Вас сьогодні велике господарство, із чим умієте поратися особисто?
— Сьогодні на нашому агропідприємстві 150 корів, кілька сотень свиней, сотня овець і 50 кіз, є кури, перепели, тощо. Словом, кожної тварі по парі, як кажуть. Немає хіба страусів, але оскільки люди питають, то, думаю, незабаром і заведу кілька, аби відвідувачам було приємно. Якщо брати суто практичний бік, то якщо аж надто різноманітне поголів’я, то ветеринару важкувато працювати. Я вважаю, якщо людина хоче господарювати, то має розбиратися в усьому. Саме так і зі мною — багато всього умію, навіть корів і кіз доїти вручну...
— На всіх продуктах господарства міститься ваше фото з повними контактами на звороті. Яка головна ідея цього меседжу?
— Окрім бренду, є й інша підводна течія. Просто я із тих господарів, який, ідучи на базар продавати вирощене власноруч, не ховає обличчя, бо впевнений у якості своїх харчів. З іншого боку, якщо товар не подобається, то у людини є до кого звернутися з претензією. Найчастіше цією контактною інформацією користуються, аби приїхати на екскурсію і переконатися у достовірності існування господарства, показати дітям, звідки насправді беруться м’ясо, молоко і творог зі сметаною. Нещодавно, окрім виробничих потужностей, ми вже обладнали і невеличкий зоопарк раніше незаявлених тварин, яких тепер малюки зможуть навіть погодувати. 
— Якщо не помиляюся, у вас щодо молокопродукції повний ланцюг виробництва?
— Це і справді так, адже якщо трилітрову банку молока можна і на власній кухні переробити, то тонна цього продукту на день — непосильний вантаж, а тому геть усе, згідно з вимогами, у нас механізовано: доїння, переробка, фасування, тощо.
— Невже маєте і власний цех щодо виробництва ковбас? 
— Якщо молочку ми виробляємо самі, то для ковбаси поки орендуємо цехи на спеціалізованих підприємствах, де, за сприяння-допомоги технолога, і виробляємо цей продукт. Ми дотримуємося класичних рецептів. Мені завжди подобалася ковбаса, але мріяв їсти саме якісний продукт і такий же пропонувати іншим людям, що зараз і втілив у життя. Труднощів не виникло. Подивившись рецептуру, а сьогодні у нас є чимало спеціалізованих видань для виробників, Інтернет, зрештою створив свою, так би мовити, ідеальну «Краківську», «Дрогобицьку», «Московську»... Всього такої ковбасної продукції у нас більше десяти видів.
— Органічні продукти рослинництва і тваринництва мало кому по кишені, бо, наприклад, трилітрова банка квашених помідорів у вас коштує 60 гривень , стільки ж правите за 200 грамів масла, а за кілограм домашньої ковбаси треба заплатити 150 гривень...
— Щодо помідорів, то Ви взяли поганий приклад – ми їх майже не продаєм, і тут висока ціна для того, щоб їх менше замовляли. Таким чином регулюємо попит. Взагалі, прозвучали максимальні ціни, а насправді вони геть різні. Щодо масла, наприклад, то ви назвали ціну того, що містить, якщо виміряти у лабораторії, до 86% жирності, хоча в це людям, мабуть, важко повірити, але так і є насправді. Крім того, така ціна набігає і за спеціальну упаковку... А накладні розходи: корм тваринам, догляд, енергоносії, тощо. За це все виробнику також треба платити. Але щоб зробити цю продукцію більш доступною, ми виготовили і дієтичне масло, в якому лише 73% жирності, і коштує воно вже 34 гривні. У нашому господарстві діє також система лояльності. Люди, що купують нашу продукцію напряму, користуються і системою знижок до 7%. З урахуванням цього, те ж саме дієтичне масло для них уже може коштувати лише 31 гривню. Тому насправді ціни в нас зовсім різні. І це стосується всього асортименту. Ви запитували щодо ковбаси. Днями я бачив у Києві ковбасу марки «Обкомовская», ціна якої сягає 350-650 грн за кілограм. Вона є в різних маркетах, «Гуд Вайн», наприклад. Тому я вважаю, моя ковбаса, а в нас вона є і за 80, і за 160 гривень, не така вже і дорога. Що ж стосується нашого м’ясного продукту, то його ціноутворення залежить від багатьох аспектів щодо самого м’яса, технології, тощо. Дуже дорога зараз упаковка, адже ми усі їх види пакуємо в такі дерев’яні кошички, а вони ручної роботи. Також мене запитують, чому молоко дороге (8 гривень за 0,3 літра коров’ячого знежиреного пастеризованого — ред.)? Та тому що собівартість однієї лише скляної пляшки сягає до 5 гривень, плюс іще наліпка, сам брендовий бейдж... Усе коштує грошей. Якби держава хоча б якось підтримувала фермерів, то, закономірно, і ціна на продукцію була б іншою. А так ми виживаємо самотужки, тому і змушені все закладати у собівартість продукції. Наприклад, два роки тому була програма, згідно з якою ми закупили теличок, і нам обіцяли, що повернуть за це гроші. Та насправді досі нічого не віддали. Єдина дуже мудра річ для фермерів — це момент, що стосується оподаткування, спецрежим. Він полягає у тому, що коли ми, фермери, сплачуємо державі НДС, то перераховуємо його на спеціальний рахунок, а звідти маємо право витрачати ці кошти лише на потреби господарства. Нас дуже виручає така система. У цьому великий «плюс». Але кожен рік іде мова про те, аби цей спецрежим прибрати. Це буде біда для фермерів.
Щодо самої державної підтримки, то зараз ми заповнили і подали всі необхідні для цього документи. Якщо таки дадуть якісь гроші, то це буде вперше за чотири роки. 
— Свого часу в Англії Ви прожили цілих 12 років, навчаючись і працюючи. Як живеться фермерам за кордоном? 
— Там не так працюють, як у нас. По-перше, їхні фермери завжди мають змогу придбати хорошу техніку на зручних для них умовах. По-друге, за кордоном кредити більш доступні, з підйомними для фермера відсотками. Тамтешній фермер у банк може зайти навіть у брудних чоботах, але при цьому до нього біжать всі менеджери, тому що знають — це господар, який годує не лише їхню установу, а цілий квартал і, можливо, країну. І це розуміють, з цим рахуються. А от в Україні фермер ходить з простягнутою рукою... 
— Попри те, що Переяслав-Хмельницький район у сусідстві з Бориспільським, у тамтешніх торгових мережах жодної вашої продукції на полицях «Вісті» не побачили, чому?
— Сьогодні ми вважаємося одним із найбільших господарств-постачальників натуральних продуктів саме у столичні мережі гіпермаркетів. Також практикуємо продаж товарів через інтернет-магазин. А що стосується безпосередньо Борисполя, то просто з його мас-маркетами ми не співпрацюємо. Але це поки що. Як тільки нас запросять – ми будемо раді. Але і не забувайте, що кількість нашого товару обмежена. Якщо, наприклад, наші кози не дояться взимку, то ми не продаємо молоко. Це принципово. 
— Не можу не запитати, хто у вас у замовниках через кур’єрську доставку із зірок?
— Такі люди взагалі-то не хочуть афішуватися, але хлопці розказували, що доставляли продукти харчування із нашого агропідприємства лідеру гурту «ВВ» Олегу Скрипці, футболісту «Динамо» Андрію Несмачному, який тривалий час був нашим клієнтом. А щодо таких іменитих покупців безпосередньо в магазинах, то продавчині у «Фуршеті», що в центрі Києва, мені розказували, що часто нашу продукцію купують Ірина Білик та Асія Ахат. 
— Попри приязність і відкритість у спілкуванні, Ви, кажуть, суворий господар. Такий, що за три вкрадених морквини можете і звільнити...
— Нещодавно одну доярку до суду притягнув за вкрадені нею два з половиною кілограми сиру. Дістало те, що працівники у мене живуть безкоштовно, годую я їх за свій кошт, працевлаштування — тільки офіційне, при цьому ще й хорошу зарплату даю, та деякі нахабно систематично крадуть... Суддя насправді була шокована справою, тому що сума збитку була мізерна, але я просто мусив це зробити. Цю доярку зараз колектив узяв на поруки, вона продовжує у нас працювати. Ситуація була театралізованим дисциплінарно-виховним моментом для багатьох. Тому я не суворий господар, а справедливий. І хочу такого ж ставлення й до себе, як роботодавця. Мені хочеться, щоб люди позбулися патологічної потреби красти, але це важко... Не всі хочуть працювати на совість.
Вісті

[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
Сервіс та відпочинок Фінансові установи
Транспорт та зв’язок
Сфера послуг
Громадське харчування
Туризм
Торгівля
Спорт
Театри/Кінотеатри

Українські міста в Iнтернеті
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика



© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2017
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів. Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua
TyTa